Історична довідка
Торосівська гімназія має цікаву історію свого існування: 10 листопада 2021 року – 154-річчя з дня відкриття та 49-ліття від дня побудови нового приміщення.
Скільки часу минуло, скільки вітрів відшуміло, скільки випускників пішло у доросле життя, а школа, оповита серпанком любові й ніжності вдячних учнів, залишилася такою ж юною, але вже зі своєю історією…
1 жовтня 1867 року розпочалося навчання в общинній однокласній Торосівській школі. Саме тоді вперше школярі зайшли до класу, сіли за парти, розпочавши цей півторасторічний відлік шкільного життя. Це була німецька школа, що діяла за кошти населення. Розміщувалася вона в поміщицькому будинку, який викупила громада. Спочатку дітей навчав Фрідріх Фіхтнер (він же виконував обов’язки і старости, і священника), пізніше було призначено вчителя. Навчання велося лише німецькою мовою. А в 1889 році на кошти громади було збудовано нове приміщення, яке використовувалося аж до 1972 року. У 1899 році на прохання громад сіл Антонівка та Михайлівка Відомством православного віросповідання було організовано роботу церковно-приходської двокласної школи. Працювала вона у пристосованій будівлі, а викладав в ній один вчитель. Причому навчання проводилося суто російською мовою. Відомство утримувало школу до 1912 року, а потім вона перейшла на утримання громади.
В 1911 році в селі Малорошеве в спеціально збудованому кам’яному приміщенні було відкрито двокласну земську школу, яка повністю була на утриманні держави.
Після революції 1917 року нова влада приймає закон про обов’язкове навчання. Школа стає єдиною трудовою, але залишається на утриманні громад. Та навіть у той нестабільний період (1917-1921 роки) всі три школи села працювали, була відкрита Іванівська школа. Навчання тривало 4 роки.
До Другої світової війни діяли всі 4 школи села, а під час фашистсько-румунської окупації тільки дві – німецька та румунська. Після звільнення села від фашистсько-румунських загарбників всі школи були об’єднані в одну – Торосівську семирічку, яка розміщувалася в приміщенні німецької школи. Учнів було багато, а тому ставало тіснувато. Щоб не вчитися в дві зміни, задіяли навіть деякі кімнати колгоспної контори. З 1920 року діяла трудова трикласна школа, що розміщувалася в селі Михайлівка (будівля зруйнована), де при допомозі комнезамів вчились діти незаможників. Німецька школа продовжувала діяти самостійно. У 1925 році при ній було організовано лікбез, який відвідувало 40 дорослих учнів. До Торосівської трудової школи відносилися 2 філіали: Малорошанський і чотирикласний Нижньо-Іванівський.
Від заснування і до сьогодення відповідальність за якісну організацію навчально-виховного процесу покладалася на директорів. І хоч ця посада в різний час носила різну назву, обов’язок залишався тим же – налагодити роботу школи відповідно до викликів часу. А для цього необхідно мати контакт з владними структурами, з населенням, з учнями та їх батьками. Вони були чудові, хороші організатори, активні керівники. Раніше посада директора і вчителя суміщалася і носила назву «Завідувач школи». А вже 1 травня 1944 року наказом Цебриківського районного відділу директором Ленінської неповної середньої школи було призначено Гранецького Кузьму
Антоновича. Він працював всього 3 роки. На його долю випало відновлення роботи школи, формування колективу. Школа була семирічною, мала три філіали: Ончиполівський, Малорошанський, Іванівський. Навчання учнів продовжували в Цебриківській середній школі.
У 1956 році при денній школі було організовано вечірню, де в 4-7 класах навчалося 30 учнів. З 1958 року школа стала десятирічною. В ній тоді навчалось 252 учні. В зв’язку з ліквідацією Цебриківського району з 1961 року школа підпорядкувалася Фрунзівському райвідділу освіти. Її було реорганізовано у восьмирічну, хоча в 1962-1963 н.р. у ній навчалося 252 учні та 32 учні у 9-10 класах. Лисенко Андрій Григорович очолював школу 14 років – з 1947 по 1961 рік. Він організував гаряче харчування учнів, роботу пришкільного інтернату, вечірньої школи. Навчання стало однозмінним, школа – десятирічною.
З 1961 по 1967 роки директором працював Батістік Іван Костянтинович. При його керівництві обладнано фізичний, хімічний кабінети та майстерню сучасним (на той період) обладнанням. Він неодноразово звертав увагу районного начальства на необхідність будівництва нового шкільного приміщення. Будівництво стало можливим завдяки керівнику місцевого колгоспу Білаку Василю Ульяновичу. Саме місцевий колгосп замовив і оплатив проектну документацію.
Втілити даний проект в життя випало на долю Клочека Григорія Дмитровича, в минулому – випускника нашої школи, вчителя, директора. Всього за один рік плідної роботи на посаді директора Григорій Дмитрович встиг проявити організаторські здібності, налагодивши тісний зв'язок з громадськістю та керівництвом місцевого колгоспу. Запровадив нові, цікаві форми роботи для покращення успішності та дисципліни учнів. Багато уваги приділяв розвитку художньої самодіяльності та творчості дітей.
В 1967 році Григорій Дмитрович закінчив Одеський державний університет імені І.І.Мечникова і був призначений вчителем української мови та літератури і директором Ленінської школи. Григорій Дмитрович – гордість нашої школи. На сьогоднішній день він – доктор філологічних наук, професор, академік АН України, невтомний популяризатор творчості Тараса Шевченка і Ліни Костенко, відомий український націоналіст, науковець, визначний педагог і громадський діяч. З 1983 року Клочек Григорій Дмитрович – член Спілки письменників України. З 1984 по 1986 року він очолював Кіровоградську обласну організацію СП України. З 2005 по 2010 роки Клочек Г.Д. займає посаду ректора Кіровоградського педагогічного університету. З 2010 року Григорій Дмитрович – завідувач кафедри української літератури Кіровоградського університету.
Пустомельник Ніна Іванівна очолювала школу протягом 1968-1969 та 1974-1976 років. Пріоритетом її роботи було згуртування колективу. Якраз в цей період почалася реорганізація роботи груп продовженого дня. Змінилась система оплати за харчування. 29 серпня 2020 року перестало битись серце нашої наставниці.
Гулько Олександр Тимофійович працював директором з невеликими перервами 26 років: 1969-1974 і 1981-1999 роки. При його керівництві та завдяки місцевому колгоспу було завершено будівництво нового приміщення. 204 учні почали навчання в новій школі з другої чверті – 10 листопада 1972 року. Олександру Тимофійовичу вдалося згуртувати колектив, зменшити плинність кадрів. Саме в той період школа досягла високих результатів в соціалістичному змаганні серед шкіл району. Гулько Олександр Тимофійович був вчителем математики та життєвої мудрості, Вчителем педагогічної майстерності. Це була людина високого громадського обов’язку та відповідальності. Він пережив чимало. Неодноразово випробовувала його доля, однак ніколи не втрачав притаманні йому риси характеру: доброту, щирість, чуйність, людяність. 16 червня 2016 року перестало битись серце чудового наставника, мудрого порадника …
Дідкова Антоніна Миколаївна очолювала школу три роки ( 1977 - 1980) і три роки (1982-1985) була на посаді заступника директора. Молодому директору, тендітній дівчині довелося вирішувати безліч складних питань. Їй вдалося створити міцне ядро з молодих, енергійних вчителів, покращити трудову дисципліну, клопотати про перекриття школи, заміну радіаторів на більш ефективні.
Лише один 1980-1981 навчальний рік очолював школу Бебешко Павло Степанович. Колишній військовий всіляко дбав про зміцнення дисципліни і взаємоповаги.
З 1999 по 2010 роки директором працювала Мокряк Людмила Миколаївна. За цей період школа двічі була реорганізована: в 2000 році знову стає середньою. На той час в ній навчалось 198 учнів. В 2006 році – навчально-виховний комплекс. Під її керівництвом організоване безкоштовне харчування всіх школярів, обладнано комп’ютерний клас, замінено вікна фасаду на нові дерев’яні та пластикові в спортзалі.
Три роки (з 2010 по 2013) очолювала школу Стрижук Тетяна Костянтинівна. Їй довелося вирішувати немало господарських проблем: обладнано нову котельню, відремонтовано каналізацію в дитячому садку, внутрішні туалети; замінено 29 вікон на пластикові, відремонтовано приміщення шкільного музею. Облаштовано територію дитячого садка, створено ігровий майданчик.
Годовенко Наталія Олексіївна очолює школу з 2013 року. Їй, як і всім попередникам, дісталося немало господарських справ. А вирішувати їх в складний економічний період вдавалося завдяки вмінню «залучати» звідусіль спонсорів. При всебічній і постійній матеріальній підтримці голови Затишанської селищної ради Топольницького Геннадія Миколайовича, начальника Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Мирзакірової Олени Камалівни, виконавчого комітету, депутатського корпусу всього за чотири з половиною роки зроблено капітальний ремонт спортивного залу, першого поверху, замінено всі вікна в школі і в дитячому садку на пластикові (проблему зі всіма вікнами вирішено 100%!). Облаштовано новий комп’ютерний клас, придбано чотири інтерактивних дошки. Придбано з бюджету громади 17 сучасних дошок, 11 комп’ютерів, принтер, 13 ноутбуків, стенди і наочність на всі класні кабінети. Зроблено шикарний євроремонт 1-4 класах за сучасними стандартами НУШ. Всі класи підключені до мережі Інтернет. В дитячому садку повністю замінено котел і систему опалення в двох половинах. Зроблено капітальний ремонт у другій половині дитячого садка, відкрито другу групу (старшу) у дошкільному підрозділі з найновішим облаштуванням меблів, жалюзів. Для дітей облаштовано ігровий майданчик. Весною на основі співфінансування все подвір’я школи встелено тротуарною плиткою, а на початку 2019-2020 н.р. повністю за рахунок громади перекрили весь дах школи профнастилом.
Щодня покращується матеріально-технічна база навчально-виховного комплексу, за що ми дуже вдячні керівництву громади. Ми всі повинні працювати з новим натхненням, творчим запалом, щоб оправдати їхнє довір’я. Завдяки керівництву громади наше шкільне життя насичене і цікаве. Вони створюють для навчання, виховання і активного відпочинку найсприятливіші комфортні умови, надихають нас на позитив і велике бажання працювати.
В нашій школі завжди працювали чесні та добрі професіонали, імена їх знаємо і пам’ятаємо завжди. За період від заснування по сьогоднішній день працювало 218 вчителів. Більшість із них довго не затримувалася, але є й такі вчителі, які працювали тут роками, десятиліттями, щоденно віддаючи часточку себе учням. До 20-и років педстажу мали 16 вчителів, більше 20 років – 20 вчителів, а 10 трудяться вже понад 30 років.
Найбільше в школі було вчителів початкових класів – 77. Лише за період з 1947 року школу закінчило 1507 учнів. Багато з них залишилися в рідному селі, а чимало роз’їхалися в різні куточки світу.
Багато наших випускників стали талановитими фахівцями, керівниками, прекрасними людьми. Наша Торосівська школа виховала Героя Радянського Союзу – Бережка Григорія Карповича – учасника фінської війни, політрука партизанського загону. Тут навчався, а потім працював вчителем, директором Клочек Григорій Дмитрович, колишній ректор Кіровоградського університету імені В. Винниченка. Нині – завідувач кафедрою української мови та літератури цього ж університету, професор, доктор філологічних наук, Академік АН ВШ України, член Спілки письменників України, лауреат Шевченківської премії.
50 випускників Торосівської школи стали педагогами, а ще одинадцять сьогодні навчається в педагогічних закладах.
Зараз в педагогічному колективі Торосівського НВК працює 17 вчителів і 3 вихователя. Це дружний колектив професіоналів, які докладають всіх зусиль для покращення знань учнів, щоб виховати їх гідними громадянами України. Зерна мудрості, засіяні в душах вихованців, щедро проростають добрими справами сотень випускників школи – трудівників ланів і промислових підприємств, учителів, лікарів, військовослужбовців, вчених та політиків різних рівнів. Всі вони знайшли своє місце в житті, гідно живуть і чесно працюють на благо рідної держави.
